Під час виховної години 13 вересня ми вирушили на пішохідну прогулянку, невелику екскурсію до двох цікавих об'єктів так званого району "Старе місто" у Луцьку.
Спочатку ми підійшли до Лютеранської кірхи, що є пам'яткою архітектури.
Кірху було збудовано у 1906 році як храм Луцької лютеранської громади. З часу побудови вона виконувала роль одного з головних храмів німецьких колоністів Волині. Однак у зв'язку з подіями Другої світової війни занепала. В радянські часи вона належала різним установам, головно архіву. Із розпадом Союзу кірха була віддана громаді баптистів, які належно відреставрували споруду.
З часів мого дитинства я пам'ятаю кірху темною і в риштуванні, десь як на цій фотографії 1990 року:
Зараз це дуже гарна і велична споруда, яка є окрасою листівок із видами Луцька на рівні із Луцьким замком.
Далі ми пройшли Караїмською вулицею і пригадали причину такої назви. Справа в тім, що караїми – нащадки тюркського племені. Їхня етнічна батьківщина – Крим. Мова належить до тюркських. Має в собі багато запозичень із арабської та персидської. Всередині мови існували діалекти: луцько-галицький, тракайський, кримський. Абетка єврейська з додатками латинських та кириличних букв. Релігія караїмів відгалужується від юдаїзму.
Звідки караїми взялися в Луцьку, пояснює діяльність Великого князя Вітовта, корону якого так і не довезли до столиці та який заселяв міста Литви різними національностями. Взагалі-то це не була тільки його така фішка, а загальноєвропейська тенденція. В кожному місті були окремі поселення різних національних груп. Заселялися вони переважно через полон, чи колонізцію. А в 1392 році Вітовт, розбивши кримських татар, узяв у полон караїмів і розселив у Литві (Троки, Луцьк). З того часу вони стали тут жити, не асимілюючись із місцевим населенням. Караїми зберігали свою мову, культуру, традиції, віру. Поселилися вони у Середмісті поруч з Єврейським, Вірменським та Латинським кварталами. З того часу і до наших днів вулиця так і називається – Караїмська. Так і увійшли караїми ще одним шматочком до полінаціональної мозаїки Луцька.
Ось фото Луцької караїмської кенаси 1928 року:
А отак виглядали караїми:
Справа – Rafał Abkowicz, хазан Луцька років 1928-1938, дід Маріоли. Зліва – Jozef Lobanos, наступник Рафала із 1938 до початку війни. Хазан це караїмський священнослужник, який окрім того, виконував обов’язки записувача цивільних станів, реєстрував шлюби, народження, смерть, видавав відповідні документи (так зване бюро метрик).
Надзвичайно, але вдалося знайти фотографію інтер’єру храму! Дуже цікаво!
Перед початком Другої Світової війни караїмська гміна Луцька налічувала ледь більше 60 осіб. Війна поставила нові умови життя. Деякі були призвані до армії, когось убили, інші ж просто поїхали, боячись за своє життя, адже караїмів часто плутали з євреями і знищували цілі сім'ї... Всередині 40-х років караїми майже повністю зникають з міста.
У 1972 році кенасу зжерає вогонь. Зараз на цьому місці на Караїмській приватні будинки.
Отака історія луцьких караїмів. Останній луцький караїм ще жив у вісімдесятих і в 1989 навіть приїхав у Тракай на караїмський з’їзд, представляючи Луцьк. На сьогодні напевно в місті уже немає жодного караїма. А у світі залишилося кілька тисяч. В основному це Україна (Крим, Одеса, Київ), Польща, Литва, Франція.
Немає коментарів:
Дописати коментар