Осінній променад
Щось покрутило голову
Голову покрутило
Cherchez la femme
А навкруги все біло-біло
Чи то суглоби покрутило
Завтра буде дощ.
Бо ще жовтень за вікном,
Дощі паріщать часто.
Які сніги, які санки?!
Бери вже лижі , трудівник,
І шуруй під три чорти.
Кому труди, кому коти,
Мені - сюди,
Тобі - туди,
У мене обідня перерва.
А обід вже охолонув,
І не смачний він був спочатку,
Та й не голодний я.
То побрали мене чиїсь вроки.
Голова! Будь ласка, не руш з місця.
З'їв я той холодний перекус.
І продзвеніло двічі на урок.
Цього разу по-особливому голосно.
Так дзвеніло у вухах,
Коли отримав чортів удома
за прокурене пальто.
Сиджу, мудрю,
Кручу, верчу.
Ні, не інтеграли з похідними,
А свій запасний щоденник.
Дошка поза моєю увагою,
ЗНО користується моєю зневагою,
На вчительку дивлюсь із повагою.
А погляд мій скляний.
Такий скляний, як те вікно.
Вечоріє, смеркає, край неба палає,
А скло мої зелені очі відбиває.
Вже ви здогадалися, напевно,
Що тії інтеграли мені мені сто літ не здались.
На дошці пишуться задачі,
Дивлюсь на себе у вікні,
І вже думаю про вечірні передачі
На каналі СТБ.
А листя рябе устелило все поле,
Все поле надій моїх на світле майбутнє.
Бачу зорі, бачу море.
Зорі - вчорашні.
А за молодості гріли надією...
Ой...
За молодості і ковбаса була смачніша,
І вода з сиропом рікою лилась.
Зорі - черстві.
Занесу назад в гастроном.
Будуть знати, собаки, як просрочку продавати.
Море
А за море і говорити не буду!
Море і в Африці - море!
Пішов додому,
Переступив через чорного кота,
Мама насварила за оцінки.
Post hoc non propter hoc.
Ось і грудень вже прийшов,
А зимою і не пахло.
Вітер дзявало закрив .
Стихло...
Немає коментарів:
Дописати коментар