29 листопада ми відвідали фотовиставку, яку організував Український інститут національної пам'яті до 85-ї річниці подій голодомору-геноциду в Україні. Експонувалася виставка світлин та документів у приміщенні факультету історії, політології та національної безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Нашим гідом цими важкими сторінками української історії була працівниця Волинського краєзнавчого музею.
Учні #classkalish уже доросли до усвідомлення масштабів трагедії навмисного знищення тисяч та мільйонів українців наймерзеннішими, найжорстокішими способами, яких чимало було вигадано нелюдами з необмеженими владними можливостями.
Від кожної зі світлин, від кожного з документів чутно холодний подих голодної та зневіреної людини. Який жах пережили ці люди, скільки сліз виплакали ці очі, що так благально, а іноді й виклично дивляться на тебе через десятиліття. Виклично, коли нема кого втрачати. Благально, коли ще є заради кого жити.
Немає коментарів:
Дописати коментар