Небесна Сотня на варті наших душ...

У вівторок, 20 лютого, відбувся урок патріотизму, присвячений подвигу учасників Революції гідності та увіковічненню пам'яті Героїв Небесної Сотні.
Цікаво було дізнатися, що сьогоднішні наші 13-14-річні підлітки пам'ятають про події 4-річної давності, що вони про це думають...

У спілкуванні нам допомагали вірші киянки Анастасії Дмитрук, яка 16 лютого у Луцьку презентувала свою нову книгу.

Ця тендітна молода дівчина не боїться писати те, що у багатьох у думках. Не боїться їздити у зону бойових бій. Не боїться дивитись у вічі солдатам, які щойно з війни, які щойно бачили і відчували власною шкірою близьку смерть... Вона вміє говорити з ними, знаходити слова, погляди. Не співчутливі, але розуміючі, життєствердні. Настя, Ви молодець! Я захоплююся Вами.

У нас в сім'ї є перша збірка поетки "Верните нам наше небо". Хочеться відмітити творче зростання авторки, яке відчувається в нових образах, в гармонії віршів. Додалося чимало прозових зворушливих і правдивих творів. Присутня і особиста, любовна лірика. Значно більше стало творів українською мовою, що дуже тішить. Настя зізналася, що після Революції Гідності стала україномовною.

Починаючи з відомого "Никогда мы не будем братьями", і продовжуючи віршами "Україна моя у вогні", "Це моя і твоя війна", "Нам с тобой, увы, не по пути", "Небо падає", "Расстреляли", "Умирают все одинаково", "Империя" і кожен, кожен, кожен вірш із збірки потрапляв у тему, у настрій, у думки, у відчуття. А ще "Листи з війни". І, до сліз, "Казка про маму"...

Зовсім інший настрій, впевнений у кращому, мотивуючий, у поезії "Світлом будь", в "Есе про зміни".

На полях книги щоразу є біла голубка. Якщо швидко гортати сторінки, (як колись ми це робити з блокнотами чи товстими зошитами, пам'ятаєте?) то біла голубка - злітає у небо! Тому хочу відмітити роботу ілюстратора - Софії Зайченко.

І все буде добре! Мир!